Історія Української культури
Історія української культури є багатогранним явищем, що відображає розвиток нації через століття. Побут українців формували традиційні обряди, ремесла та архітектура, як-от хати з біленими стінами та різьбленими пічками. Письменство розквітало від давніх літописів, таких як "Повість минулих літ", до творів Тараса Шевченка та Лесі Українки, закладаючи основи національної літератури. Мистецтво охоплює унікальні вишивки, іконопис (наприклад, школа Андрія Рубльова) та народний живопис. Театр зародився з вертепів і розвинувся у професійні сцени завдяки діячам як Іван Карпенко-Карий. Музика, від народних пісень і кобзарства до творів Миколи Лисенка, відображає мелодійність і духовність української душі. Ці елементи, переплетені з історією, формують самобутню культурну спадщину України.Шляхами століть. Приблизно біля VI в. по Христі, коли то українські племена зайняли й почали загосподаровувати територію свого постійного осідку, починається історія української культури й образотворчості.
Християнство. Офіційне прийняття християнства Україною за Володимира було зворотною точкою в політичному й культурному житті нашої Батьківщини.
Володимирські будови. Безупинна степова тривога й монгольська навала в першій половині XIII в. доводять нарешті до того, що Київ — «мати городів українських» — падає разом з усією Наддніпрянщиною.
Іконопис. Як виконавцями найстаріших фресок у церквах Києва й Чернігова були чужинці, так із чужини до нас привозили й перші ікони. Дослідник Петров начислив до сорока ікон грецького й корсунського походження, що збереглися до нас з домонгольської
Переходовість архітектурних форм. Занепад української церкви не змінив одразу старого укладу суспільних сил на українських землях. Так само й українська образотворчість, хоч і позбавлена опіки власної держави й виставлена назустріч новим культурним
Культура у XVI в. Доволі довго по упадку української державності українська культура трималася силами й засобами старих боярських родів. Особливо ті з них, які опинилися в межах Литовсько-Української держави, затримавши свої маєтності і впливи на
Українське бароко. На Заході Європи народжувалися й відживали свій вік усе нові мистецькі напрями, що посередньо й безпосередньо впливали на образотворчу культуру Польщі, Московщини та України.
Під булавою Мазепи. Хмельницький, який повернув колесо української історії на шлях державно-політичного відродження, не мав ні часу, ні змоги особисто патронувати над розвитком українського мистецтва.
Рококо. На зміну буйному й пишному бароко прийшов у тогочасній столиці світу — Парижі легкий і безтурботний стиль рококо.
Мартос. Українське мистецтво, що так буйно і всебічно розвинулось у XVIII в., мало великий вплив на Московщину. Українські митці, яким довелося жити в Петербурзі чи Москві, не тільки дотримували кроку місцевим майстрам, а й нерідко ставали їхніми