Хмельницький вертав до Київа в радісній надїї на скоре й щасливе поладнанне козацької справи й кінець війни; він все ще мав перед очима тільки справи козацькі, за котрі повставав. Нарід український для нього, як і для проводирів попередніх повстань,

Московське правительство мало велику охоту вмішатися в козацьку війну, щоб вернути собі втрати смутного часу, а може й на Україні що небудь заробити; але довго вагалося, боячись рискувати: дуже вже Польща далася в знаки Москві в попередніх війнах. З

Великий рух народнїй, піднятий Хмельницьким, дав новий лад усїй східнїй Українї—Гетьманщині. Воєнна організація козацька уже в перших десятилїтях XVII віку поволі осідала на землю, в міру того як все більше осілої й господарської селянської й

Війна почалася. Виговський попробував вигнати московського воєводу з Київа, але се йому не вдалося. Московське правительство після сього проголосило Виговського зрадником і наказало вибрати нового гетьмана. Але довідавшися про трактат Виговського з

Отаким способом з вибором Тетері й Бруховецького Гетьманщина роздїлилася на дві части. Правобічна Україна зісталася під зверхністю Польщі, лівобічна під зверхністю Москви.

Вибір Многогрішного сильно підрізав Дорошенка. Не знав як з тим буть, і не уладився з ним. Якийсь час поминав його—так наче того й не було, і се ставило в трудне становите Многогрішного: бачив, що Дорошенко його не хоче терпіти, через те мусів бути

Дорошенко був так збентежений сим несподіваним крахом, що стратив всяку охоту до дальшої боротьби. Післав через свого післанця Івана Мазепу поздоровленнє Самойловичу—докорив тільки, що той його так по воєнному трактував, не звернувшися з

Підданнє Дорошенка справа правобічної України не була розвязана Самойлович сподївався бути тепер гетьманом обох сторін Днїпра, та дарма. Туреччина, не підтримавши Дорошенка в час, не хотіла випускати з рук правобічної України. Польща також, і так

Тим часом як правобічна Україна переходила такі сильні зміни, такі страшні катастрофи, переходила д рук польських до московських, з московських до турецьких, пустіла і наповнялася, умирала і оживала, стогнала під вічними екзекуціями й карами і знову

Переміна гетьмана не зробила переміни в українськім житю: Мазепа йшов слідами свого попередника, тою протореною стежкою, якою пішла вся старшина лівобічна, жадна спокою і вжитку по десятилїтях безладної і нещасливої боротьби. Упадок Дорошенка