Подїлені Святославом землі Київської держави не раз уже певно й перед тим ділилися й знову збиралися в руках найбільш проворного чи щасливого княжича, і тепер як не стало Святослава, скоро почалася війна між його синами, чи тими боярами-правителями,
Часи Володимира Великого, або Святого, як його проголосила церква за охрещеннє Руси,—в народній памяти зісталися як ясна, радісна доба житю народнім. Але в дїйсности вони були охмарені тяжко-не вважаючи на всі щасливі походи і війни, на перевагу над
Коло того ж саме часу як смерть Мстислава передавала в руки Ярослава цїлу половину його батьківщини, сталися ще иньші події, які дуже скріпили його державу.
Так як і його батько, Ярослав, позбиравши землі Руської держави, потім роздав їх своїм синам. Смерть не застала його неспідівано, мав змогу розпоря-дити все перед смертю, але нічого більше не умів зробити, як віддати Київ від разу старшому синови,
Всеволод держався до смерти. хотів з загарбаного добра як найбільше утримати в своїх руках; та скоро по смерти його син Володимир Мономах і київський князь Свято-полк. Ізяславів син, що на місце Всеволода прийшов до Київа, побачили, що так дальше не
Першою віддїлилася, і то найбільш різко—Галичина, під властю Ростиславичів, внуків Володимира, Ярославового сина, що то ходив останнім походом на Царгород. Мабуть Ростислав по смерти батька одержав Галицьку волость, але потім його висадали відти
Кн. Роман. Хоч як суздальські князї підкопували силу і значіннє київських князів і Київа самого, одначе їх пляни сповнилися тільки по части, бо саме тоді як задавали вони останні болючі удари Київу. в українських землях зложилася нова ііолїтична
Старе житє політичне, громадське й культурне після упадку Поднїпровя мало у нас захист і прибіжище тільки в Українї західнїй, в державі Галицько-волинській. Саме тепер вийшла вона з внутрішніх замішань, стала міцною, сильною, одностайною.
Те що не вдалося здійснити Данилу, не далося також і його наступникам. Галицько-волинська держава простояла ще довго. Часами доходила значної сили й значіння.